В дитинстві я пас череду за свою корову на Пилипинку. Дітвора любила там і покупатися. Особливо там, де колись добували пісок. Вода тепла, тепло і затишно. Однорукий фронтовик (всі називали його Gut, доброї душі людина, вітався - Guten Tag) добував тут білу глину на продаж. Крім Гута в ті печери ніхто не міг залізти - боялися. Тут можна знайти багато ракушок - ознака, що колись у нас було море. Раніше був курник, потім качурник. В ставку постійно розводили коропа. Ми його трошки ловили з Юристом. А з чим у Вас пов'язані спогади з Пилипинком? Чому цей куточок села так називають?
О!!!! Я пам"ятаю про качурник! Дійсно, там де пісок купалися всі дітлахи. Я тут і плавати навчилася. І пірнати. І у гру ми постійно грали "Баба сеяла горох". Та тільки одна проблема була після качурника... Мрії мають бути з каменя, а плани з піску