Стаття з газети "Шполянські вісті" від 5 лютого 1987 року.
Комуніст Задніпряний
Як не старався Анатолій Васильович поправити розкуйовджене вітром непокірне волосся, не вдалося. Швидко облишив цю справу, бо, мовляв, в гарячий час збиральних робіт не до того. І на знімку вийшов таким, який він є насправді - з почуттям доброго гумору, без тіні зарозумілості. Хоч пишатися йому є чим.
На будь-яких зборах в колгоспі імені ХХІ з'ізду КПРС механізатора тракторної бригади №2 комуніста А.В. Задніпряного ставлять у приклад іншим, відзначають грамотами, преміями. Має за труд найвищу урядову відзнаку - орден Леніна.
Механізатору широкого профілю підвладна найрізноманітніша техніка. Тоді ми зустрілися на буряковому лану. Анатолій Васильович обслуговував навантажувач СПС-4,2. Але його можна побачити і за штурвалом зернового комбайна і за кермом трактора Т-70С.
Наставник молодих механізаторів, ветеран колгоспного виробництва, яку б роботу він не виконував, насамперед вимогливий до себе.Нічого не робить абияк. І це дає йому моральне право вимагати від своїх товаришів такого ж ставлення до обов'язків.
Будучи членом ради тракторної бригади, принциповий при визначенні коефіцієнта трудової участі механізаторів. Адже всі працюють на єдиний наряд і вклад кожного повинен бути якнайбільшим.
На партійних зборах не змовчить про недоліки, хоч би хто в них був винен. До зауважень, пропозицій комуніста прислухаються, бо вони від щирого вболівання за громадські справи.Про високий авторитет свідчить і те, що він є членом райкому партії.
Вже давно стихла напруга жнив-86. Незабаром весна знову покличе хлібороба в поле засівати ниву, плекати новий урожай. Заздалегідь підготував до цього часу техніку А.В.Задніпряний. А поки земля вкрита снігами, працює на свинофермі: доставляє корми, вивозить гній.
- Як працюється, Анатолію Васильовичу?
У відповідь весела посмішка. Роботи вистачає і настрій хороший.
М. Денисова
