Спогади
Свій перший бойовий політ я здійснив в один із непривітних січневих днів 1942 року. В той час фашисти намагалися за всяку ціну утримати свою перевагу в повітрі, яка тимчасово склалася на початку війни. Але їм добиватися такої переваги ставало дедалі важче. Я освоїв техніку нічних польотів і тому міг наганяти жах на фашистів у будб-яку пору доби.
В дні сталінградських боїв група наших військ потрапила в скрутне становище. Закінчувалися боєприпаси. Не вистачало продовольста. Проте, щоб доставити їх наземним способом годі було й думати. Єдина надія на авіацію. Та в той час над землею нависли важкі хмари, почав сіяти сніжок. Вилетіти в таку годину – означало загубити життя. Все ж мені вдалося переконати командира, що продовольство й боєприпаси можна доставити на літаку при такій несприятливій, нельотній погоді. Я домігся дозволу на виліт. Вісім разів піднімав в повітря свою слухняну машину, але завдання виконав. Під сильним зенітним вогнем противника допоміг матросам волжської флотилії прорватися до охопленого вогнем міста. Флотилія мала пройти Волгою вночі. Фашисти здогадувалися про це і річку освітлювали вночі потужним прожектором. По першому ліпшому предмету, що плив річкою, відкривали шалений артилерійський і кулеметний вогонь. Мені було поставлене завдання – знищити прожектори і таким чином «осліпити» ворожу артилерію. І цього разу я здійснив вісім вильотів, після яких Волга поринула в пітьму, в якій невідступно йшла допомога Сталінграду. 331 виліт здійснив я під Сталінградом, а вже в червні 1943 їх налічувалось 512. За виявлену мужність і відвагу я був нагороджений бойовим орденом Червоного Прапора і медаллю «За оборону Сталінграда».
В 1943 році мені доручили розвідати аеродром противника в Таганрозі. Виявити ворожий об’єкт вдалося дуже швидко, але на підступі до аеродрому зенітна артилерія противника обрушила такий нищівний вогонь, що здавалося вже ніяким способом не можна буде вирватися з цього смертельного кола. Тоді я майже до землі «притиснув» свою машину. На такій висоті ворожа артилерія не могла діяти прицільно. До того ж її прислуга була так приголомшена несподіванкою, що в паніці почала розбігатися. Скориставшись цим, я підпалив два ворожі літаки, що були на аеродромі і благополучно повернувся в свою частину. За весь бойовий час я знищив 127 ворожих автомашин, 23 танки, 4 склади з пальним і 8 з боєприпасами, 98 артмінометних точок, розбив переправу через Дніпро, знищив понад 500 гітлерівців.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1945 року мені було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Закінчив свій бойовий шлях у лігві ворога – Берліні.
