Італієць виготовлятиме «піцу» з… прудянського граніту

Гастено ді Матео приїхав у  Шполу з Італії. Своїм “Фольксвагеном” за дві  доби відміряв три тисячі кілометрів від Везувію до Шполи.

— Ми живемо на вулкані, — Гастено показує листівку, на якій конусом височіє Везувій, а біля самого підніжжя — будинки, будинки…

Вулканічний граніт молодий, з нього виготовляють «піцу» — гранітну плитку для вистилання вулиць, тротуарів, двориків, ще кулі, колони, облицювальну  плитку для підмурків тощо. «Піца» — це плитка з граніту. Батько Гастено був каменотесом, вручну виготовляв плитку. А він спочатку був водієм-далекобійником, побував в усіх країнах Європи, перевозячи різноманітні вантажі. Відтоді і любов до швидкої їзди, мандрівок, бажання більше побачити. В Україні Гастено побував у Львові, Чернівцях, Тернополі, Хмельницькому. Одесі, Умані, Вінниці, Немирові, Черкасах, знайомився з культурними пам’ятниками, визначними місцями, і не лише… Він знайомився з виробництвом та реалізацією  продукції з каменю і  переповнений враженнями від побаченого.

— Що в українців  Вам найбільше сподобалось? — запитую в Гастено.

— Ваша гостинність, щедрість, — каже мені, — хоча й немає великих достатків, пригостять на славу. А ще —  відкрита душа українців: розкажуть про себе, покажуть, що тебе цікавить, висловлять свої думки про те, що хвилює.

— А чим запам’яталась наша земля?

— Ми живемо в гірській місцевості, землі обмаль. Біля мого будинку  є невеличкий сад. Земля у нас дуже дорога, вся заселена. От подивіться на листівці: будинок біля будиночка. Коли вночі  летіти над Італією — вона  вся у вогнях.

В Україні ж, коли виїхав зі Львова, — поля, поля, населений пункт, і знову поля. Стільки  родючої землі! У нас — один населений пункт закінчується, інший починається, наділи невеликі. Лише заможні, багаті можуть купити  вілли.

В італійців є така приказка: «Є хліб та помідори — голодним не будеш». Обов’язковою стравою там є макарони з підливою та томатом. Їдять їх з хлібом, у  якого тверда і товста шкуринка. Споживають багато бобових. І звичайно ж — піцу. Макарони виготовляють з твердих сортів пшениці.

— Ми не любимо жирного, — зауважує Гастено. — М’ясо не більше двох разів на тиждень. В раціоні більше риби, морепродуктів.

Гастено дружить з українцями, двоє навіть працюють у нього. Щонеділі в Неаполі українська атмосфера.  Близько двадцяти маршруток чекають на посилки. Торгують українськими продуктами — ковбасою, сиром, горілкою, нелегально — сигаретами. Бізнес є бізнес, і все, що користується попитом, з українських магазинів за дві доби  потрапляє до італійців, лиш плати євро. Гастено розповідає, що одна українка, попрацювавши в Італії близько десяти років, відкрила в Неаполі свій  магазин, де продає українські продовольчі товари, дещо підвозить із Польщі, Німеччини. Гастено дивується, що наші жінки з вищою освітою працюють в Італії прибиральницями та нянями і що у своїй країні держава не подбала про їхнє працевлаштування. Його дивує, що у нашому місті не викладені плиткою  дороги, тротуари.

Гастено побував в Прудянці та Хлистунівці. Камінь з цих гранкар’єрів підходить для виробництва італійської плитки — «піци». В Італії, наприклад, один квадратний метр «піци» коштує 15 євро, куля, діаметром 30 см — 150 євро, колона — теж 150. Устаткування, на якому виготовляють гранітну продукцію, розміром з шафу і важить 1,5 тонни. До речі, вироби з граніту продають не на штуки, а на вагу. Гастено зацікавлений і має бажання освоїти виробництво продукції з прудянського граніту. Нині вивчає можливості, консультується  зі столичними юристами щодо питань створення приватного підприємства.

Наші  українці всіляко  намагаються потрапити в Італію,  А італієць Гастено  хоче у нас організувати підприємство. Тож, можливо, ми скоро  й побачимо «піцу» з Прудянського кар’єру.  

Станіслав Мазурик, громадський кореспондент «Шполяночки».

«Шполяночка»№41(141) п’ятниця, 3 жовтня 2008р.